На що звернути увагу

       Починаючи з 70-х років минулого століття, проблеми статевих відмінностей у світовій літературі присвячується близько 1500 публікацій щорічно. Чи не є це свідченням того, наскільки важливою є проблема статевої диференціації? Які відмінності між статями справді існують? Чи задані вони біологічно, чи культурно – історично? Відповіді на ці питання не настільки прості, як можуть здаватися на перший погляд. А чи на стільки це важливо, коли мова йде про дитину? Ця проблема статевого виховання стане актуальною лише з роками, а поки – чи не все одно? Важливо і зовсім не все одно, оскільки в дитинстві не можна виховувати безстатеву істоту. Уже сьогодні, коли їм 8 або 10, ми формуємо майбутніх представників сильної або слабкої статі, допомагаємо або заважаємо дітям сформуватися як майбутні чоловіки та жінки. Нейтрального ставлення бути не може.

     Природа «закладає» разом із статтю новонародженого не тільки його зовнішні ознаки, фізіологічні відмінності, але й не залишається осторонь становлення внутрішнього світу дитини, її психологічних особливостей .

     Найпершим ступенем у статевому вихованні дитини, що зростає, є формування статевої самосвідомості , коли дочка чи син починають ототожнювати себе з представниками своєї статі : «Я – хлопчик», «Я – дівчинка» .

          Які ж ознаки найбільш характерні для юних представників чоловічої і жіночої статі?

          Особливості сприйняття. У сприйнятті кольору, простору, у розрізненні відтінків хлопчики поступаються дівчаткам. Проте випереджають їх у сприйнятті часу.

    Ставлення до предметів. Дівчата частіше за хлопців використовують предмети за призначенням, керуючись вимогами дорослих пограти так, як слід. Хлопці більше зайняті тим, щоб знайти предметам та іграшкам несподіване застосування. Їм притаманний дослідницький інтерес , внаслідок чого вони прагнуть розібратися у будові речей, які їх оточують. Тому іграшки і предмети у них часто ламаються. Це не недбальство, не неохайність, а вираження активного начала. Дівчатка ж викликають враження вихованих і охайних.

      Дисципліна. Хлопці зазвичай створюють більше галасу, ніж дівчата. У них частіше зустрічаються порушення. «Важкі» хлопці надмірно галасливі, хоча якщо у них розвинений інтелект, то з таких хлопців обов’язково щось вийде добре. «Важкі» дівчата більш складні: така дівчинка відстає не лише фізично, вона несе в собі болісну травму. Перспектива перетворення «важкої» дівчинки на принцесу малоймовірна.

      Спілкування. Хлопці гарно орієнтуються у новій незвичайній обстановці. Дівчатка потребують емоційної підтримки. Вони більш чутливі до між особистих стосунків. Хлопцям важливіше щось робити гуртом, ніж просто спілкуватися. Хлопці часто сперечаються між собою, проте самі намагаються розібратися в конфлікті. Дівчата частіше звертаються до дорослих за допомогою, в результаті чого сприймаються як потерпілі.

     Активність. Хлопці більш активні, рухливі, менш посидючі, сміливіші за дівчат. Не бояться помилитися у відповідях, не сильно турбуються про зовнішній ефект, на відміну від дівчат. Про дівчата більш виконавські й найчастіше беруть участь у громадському житті.

     Розвиток мовлення. Словниковий запас у дівчаток менший, ніж у хлопців, але мовлення більш емоційне. Дівчатка схильні до предметно – оцінювального мовлення, у ньому переважають дієслова, вигуки .

     Інтереси. У дівчат коло інтересів дещо вужче, чим у хлопців. Вони віддають перевагу гуманітарним дисциплінам. хлопці більше читають історичну, фантастичну, пригодницьку літературу. Дівчатка – художню, вірші, рідше науково – популярну, пізнавальну. Хлопці більш захоплені комп’ютерними іграми. У центрі уваги хлопців, які зростають, такі якості оточуючих людей, як професіоналізм. У дівчат – моральні якості.

     Діяльність. Дівчата схильні до благодійницької діяльності, люблять няньчити, доглядати, опікуватись кимсь. Більше за хлопців критикують, наставляють та повчають тих, хто молодший за них.

     Сприйнятливість психіки у хлопців нижча, ніж у дівчат: дівчата більш слухняні , проте хлопці більш вигадливі . Дівчата віддають перевагу готовому взірцеві, на який вони орієнтуються під час виконання будь – якої роботи. Вони прагнуть наблизитись до схожості із взірцем максимально. Хлопці нерідко ігнорують обов’язкові правила, не приділяють їм належної уваги, не вважають їх суттєвими.

     Навчальна діяльність. Мовлення хлопців не дуже зв’язне, тому твори вони пишуть невисокого рівня. Гірше за дівчат утримують в пам’яті те, що вивчили. Прагнуть не скільки запам’ятати, скільки зрозуміти логіку заданого. Дівчатка намагаються запам’ятати, а не зрозуміти. Знання дівчат достатньо глибокі та ґрунтовні, однак переважно стосуються простих, поширених уявлень, предметів. Хлопці мають переваги у знанні спеціального, особливого, рідкісного, того, чого не вивчають у школі.

     Під час викладення матеріалу дівчата звертаються до описового, передаючи безліч подробиць. Акцентують увагу на людях. Більше говорять про них самих. Хлопці все переказують своїми словами, не дуже описово і детально. Вони акцентують увагу на предметах та явищах.

     Дівчатка більш чутливі, ніж хлопці, до похвали та осуду . Легко переймаються з приводу невиконаної роботи. Дуже багато у них залежить від настрою. Вони більш самолюбні та образливі, ніж хлопці. На тон зауваження реагують швидше, ніж на зміст . Увага дівчат звертається на конкретні та близькі предмети, зрозумілі їм. Хлопці спрямовують свою увагу на віддалене, абстрактне. Вони мало турбуються про зовнішність, натомість дівчата приділяють своїй зовнішності підвищену увагу .

        Безперечно, перераховані особливості не вичерпують розмаїття реально існуючих відмінностей хлопців і дівчат. Крім того, всередині своєї статевої групи діти також неоднакові. Кожен з них – індивідуальність зі своїми вродженими та набутими особливостями, уміннями, темпераментом, життєвим досвідом. Але кожний з них виконує в житті певну статеву роль – чоловічу чи жіночу.

      Як же бути?  Як виховувати сина чи дочку, учня чи ученицю, щоб вони виросли справжніми чоловіками і жінками? У будь-якій маленькій людині є задатки чоловічого і жіночого типів. З часом вони повинні реалізуватися і втілитися в різноманітних особливостях майбутніх чоловіків і жінок . Головне наступне: чим вільніше виховання, тим більш рівноправними будуть виростати хлопці і дівчата, тим природніше проявляться особливості, притаманні їхній статі, тим більше у них можливостей для становлення індивідуальності. І навпаки: чим жорсткіше регламентація, тим менше у дитини можливостей залишатися самою собою, тим більше вона повинна відповідати чиїмось сподіванням.